Донорство яйцеклітин в Україні: що потрібно знати?

Донація яйцеклітин – можливість, яка завдяки розвитку медицини доступна впродовж двох останніх десятиліть. Перша успішна вагітність із використанням цієї процедури була досягнута у 1984 році.

Репродуктивні проблеми й донація ооцитів

Репродуктивні проблеми, що вимагають донації яйцеклітин – це насамперед передчасне виснаження яєчників у жінок, низький оваріальний резерв, низька якість яйцеклітин, наявність генетичних аномалій та захворювань.

ЕКЗ з донацією яйцеклітин показане пацієнткам, у яких відсутні власні яйцеклітини внаслідок природного або передчасного виснаження яєчників. Також рання менопауза може настати внаслідок хіміо- або радіотерапії, хірургічного видалення яєчників. Існують вроджені аномалії, за яких у жінки відсутні яйцеклітини, вони недорозвинені або не виробляються. Безрезультатні спроби ЕКЗ в анамнезі, з поганою відповіддю яєчників на стимуляцію, з багаторазовим отриманням ембріонів неналежної якості також є показаннями для донації ооцитів.

Ефективність ЕКЗ значною мірою зумовлена якістю яйцеклітин, на яку відчутно впливає вік пацієнтки. Після 35-ти років потенціал яєчників дуже знижується. Після 39-40 років, окрім зниження кількості та якості ооцитів, значною мірою зростає ризик хромосомних мутацій. На жаль, зниження фертильності – неповоротний процес, і медицина поки не знає способу «омолодити» яєчники.

Донори яйцеклітин – хто вони?

За законодавством України, донором яйцеклітини може стати молода жінка віком до 32 років, яка має власних дітей. Донор повинна мати хорошу фізичну форму, психічне здоров’я та не мати шкідливих звичок. Перш ніж стати донором, жінки обстежуються на гінекологічні та інфекційні захворювання, проходять огляд терапевта. Також проводяться генетичні та хромосомні дослідження на виявлення ендемічних захворювань нашого регіону.

Донора яйцеклітин підбирають за фенотипними ознаками сімейної пари. Як правило, враховуються група крові й резус-фактор як жінки-реципієнта, так і її партнера, раса, колір волосся й очей, форма обличчя, носа тощо. Однак законодавчо донація є повністю анонімною, і фото донора пара побачити не зможе. Також донором може бути родичка або знайома. Втім, для включення в програму їй доведеться пройти всі ті ж обстеження та аналізи, що й анонімному донорові, і загальні вимоги нічим не відрізняються.

Донори не можуть проходити стимуляцію частіше, ніж раз на три місяці, і не можуть бути донорами частіше 5-6 разів. Треба розуміти, що навіть молодий вік і хороший стан здоров’я донорів не гарантують відсутності ризику народження дитини з вадами розвитку. При донації яйцеклітин такий ризик є на рівні загальнопопуляційного і становить 2-3%. Більшість серйозних порушень діагностують ще на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, і родина має змогу вирішити, продовжувати чи переривати таку вагітність. Фізичне й психічне здоров’я дітей, народжених за допомогою ЕКЗ з використанням донорських клітин, абсолютно не відрізняється від дітей, які були зачаті природним шляхом або шляхом класичного ЕКЗ.

Етапи програми донації яйцеклітин

Насамперед репродуктологи, використовуючи гормональні препарати, синхронізують менструальний цикл донора й реципієнта. Далі медикаментозно стимулюється суперовуляція у донора. Тим часом, реципієнту проводять певні процедури, мета яких – підготовка ендометрію до імплантації. Після визрівання яйцеклітин донору проводять пункцію, потім одержані ооцити запліднюють спермою чоловіка/партнера реципієнта. Завершальний етап – перенесення ембріонів у порожнину матки жінки-рецепієнта.

Донація яйцеклітин в Україні

На сьогодні в Україні законодавчо дозволено використовувати донацію яйцеклітин. Ми вважаємо це незаперечним плюсом, адже існує низка країн (наприклад, Ізаіль, Німеччина), де донація ооцитів заборонена з релігійних або етичних причин. Практично в кожній репродуктивній клініці доступна програма донації. Авжеж, цикл з донорською яйцеклітиною коштуватиме значно дорожче, ніж звичне ЕКЗ. Деякі клініки, наприклад, ISIDA, розуміючи фінансове навантаження на пацієнта, пропонують спеціальні програми «1 донор – 2 рецепієнта», в яких витрати на одержання донорської яйцеклітини фактично діляться навпіл.