Відповідь на це запитання дає в своїх публікаціях німецький психолог Тевес Вішманн, який багато років консультує пари, що страждають на безпліддя. Він є співавтором книги «Мрія про власну дитину», бере участь у багатьох інших проектах, пов’язаних із психологічними аспектами безпліддя та його лікування. Психолог вважає, що перед початком процедур, пов’язаних із лікуванням безпліддя, пара має бути інформована і про причини безпліддя, і про можливості терапії, і про потенційні невдачі. Отже, відповіді на які запитання важливо отримати парі, що починає лікування?
Звучить банально, але для того, щоб зачати дитину, партнери мають регулярно вести статеве життя, не користуючись засобами контрацепції. Після першого року спільного життя та активних сексуальних стосунків вагітність наступає у 80% пар. Ще через рік кількість пар, у яких у шлюбі настала вагітність, сягає 90%. Однак завжди в компанії знайдеться жінка, у якої вагітність настала після першого місяця спільного життя з партнером. Зазвичай такі розповіді приводять у розпач тих, хто «ось вже цілих півроку, і безрезультатно». Якщо до психолога звертаються за консультацією з приводу лікування безпліддя такі пари, які «сумніваються», він рекомендує їм регулярний секс, і більше нічого.
З точки зору науки це нісенітниця. Порада «розслабтеся, і все вийде», м’яко кажучи, неефективна. Коли лікарі кажуть, що пара не може завагітніти через стрес, подружжя відчуватиме скоріше почуття провини, аніж полегшення. Психологічний фактор може мати лише опосередкований вплив на фертильність. Наприклад, внаслідок тривалого стресу обидва з подружжя багато курять, жінка дотримується суворої дієти, чоловік приймає анаболічні стероїди, відвідуючи спортзал, або внаслідок надто напруженого графіку партнери не можуть знайти часу для сексуальних стосунків. Однак напряму психологічний стан, на думку німецького спеціаліста, не впливає на можливість зачаття дитини.
Лікування безпліддя – процес затратний не тільки фінансово, а й емоційно. Спроби екстракорпорального запліднення одна за одною можуть виявлятися невдалими, і бажаної вагітності іноді доводиться чекати роками, при цьому продовжуючи витрачати сили, енергію та гроші. Психолог рекомендує не планувати на ймовірний період лікування інші справи, пов’язані з витратами та емоційними перевантаженнями: не купувати нерухомість, не змінювати житло, не починати ремонт у квартирі, не змінювати місце роботи. Крім того, спроби ЕКЗ можуть зрештою не привести до бажаної вагітності, тому парі краще мати «план Б»: подумати про можливість скористатися послугами сурогатної матері або про усиновлення дитини.
Наважуючись на використання донорських яйцеклітин або донорської сперми, майбутні батьки мають розуміти, що їхня дитина буде генетично від них відрізнятися. Подружжя має чесно обговорити, чи має це для них значення, чи не буде батько вважати себе «несправжнім», якщо вагітність настане із використанням донорської сперми, чи не буде мама думати, що виносила «чужу» дитину, якщо використовувалася донорська яйцеклітина? Німецький психолог також радить майбутнім батькам подумати про те, як вони відповідатимуть своєму спадкоємцеві на запитання про генетичні відмінності, якщо такі запитання виникнуть.
Усе таємне колись стає явним. Про це слід пам’ятати тим, хто хоче зберегти в таємниці від дитини факт ЕКЗ, народження від сурогатної матері або використання донорського біологічного матеріалу. Психолог не рекомендує батькам наполягати на тому, щоб дитина цікавилася генетичним походженням, але, водночас, пропонує не обмежувати дорослу дитину від спроб дізнатися більше про своє походження. У будь-якому випадку, майбутні батьки повинні знати, що питання про генетичне походження, найімовірніше, виникне.
Для родини це важке рішення. Іноді жінка вагітніє після 18-ти циклів ЕКЗ. Медицина не ставить у цьому плані жодних обмежень. Подружня пара обмежена лише фінансово та психологічно. Припинити спроби треба тоді, коли подружжя чесно каже собі: «Ми більше не можемо продовжувати». Для кожної пари, що страждає на безпліддя, це власна «межа», передбачити її важко. Психолог каже про те, що сигналом небезпеки є домінування думки про народження дитини над усіма потребами й темами, що обговорюються в родині. У таких випадках він радить сім’ї у прямому значенні слова виділити час на обговорення цієї теми – наприклад, не більше, ніж півгодини або годину на день, і суворо стежити за дотриманням цього правила. Здаватися у будь-якому випадку не варто. Якщо здоров’я дозволяє і лікарі дають позитивні прогнози, подружжю варто сподіватися на здійснення своєї мрії.
